У Києві нині зареєстровано понад 80 тисяч ветеранів, які повернулися з фронту. Для багатьох із них мирне життя виявляється не менш складним випробуванням, ніж сама служба. Потрібно знайти житло, роботу, відновити здоров’я, знову навчитися бути поруч із родиною. Саме цей етап — повернення додому — дедалі частіше визначають як головну битву, яку країна має виграти разом із тими, хто її захищав.
Про те, як столиця вибудовує систему підтримки захисників і чому громади мають відігравати ключову роль у реінтеграції ветеранів, розповів Уповноважений Київради з прав ветеранів війни Станіслав Риженков.
Київська модель: системність замість декларацій
«Раніше ветеранська політика базувалася на застарілих нормах, — говорить Риженков. — Тепер ми маємо Стратегію до 2030 року, і Київ став одним із перших міст, що створив власний План її реалізації».
Мова не лише про грошову чи соціальну допомогу. Столиця робить ставку на створення сталої інфраструктури підтримки, де кожен захисник може отримати відповіді на всі життєві питання — від оформлення документів до психологічної реабілітації. «Ми часто запізнюємося, — визнає Риженков, — але головне, що рух іде. Київ сьогодні серед лідерів. У нас діє комплексна програма, яка охоплює ветеранів, членів родин загиблих і зниклих безвісти. Це не просто слова — це конкретні послуги, що працюють».
Діалог замість формальностей
За словами Уповноваженого, постійний контакт із ветеранською спільнотою — ключ до успіху. «Я не можу одноосібно представляти всіх. Тому ми створюємо ради, спілки, робочі групи — щоб кожен голос був почутий. Люди звертаються з різними питаннями: від побутових до правових, від проблем з документами до затримки виплат. Часто достатньо простого дзвінка або листа, щоб ситуація зрушилася з місця. Діалог дає результат». Він згадує випадок, коли виплати матері загиблого військового не проводилися понад рік: «Ми просто зв’язалися з військовою частиною — і вже за кілька тижнів питання було вирішене».
Риженков каже, що повноважень поки вистачає, але головне — налагоджена комунікація з державними структурами. Його команда співпрацює з Офісом Уповноваженої Президента з питань військовослужбовців, Мінветеранів, Міністерством оборони. «Наша сила — у взаємодії. Коли ми розуміємо процеси, коли є прямий зв’язок, усе вирішується швидше», — пояснює він. Команду Уповноваженого складають як ветерани, так і досвідчені чиновники. «Спершу я хотів зібрати виключно ветеранів, але зрозумів: без людей, які знають систему, ми втратимо час. Тому працюємо разом — і це дає чудовий ефект».
Де шукати допомогу ветеранам
Звернутися до Уповноваженого можна кількома способами:
-
особистий прийом — кожного третього вівторка місяця;
-
електронне звернення через сайт Київради або електронну пошту;
-
консультація у «Київ мілітарі хабі» — це головний офлайн-майданчик для подачі документів, запитів і заяв.
«Ми прагнемо зробити звернення максимально простими. Головне — щоб ветеран не відчував бар’єрів між собою і владою», — наголошує Риженков.
Житло: пріоритет номер один
Проблема житла для ветеранів залишається найгострішою. «Повернутися з фронту — це одне, але повернутися додому — зовсім інше. Має бути куди повертатися», — каже Уповноважений. У Києві діє програма співфінансування «50/50», за якою місто компенсує половину вартості житла. Також завершується будівництво будинку на 400 квартир для ветеранів і закупівля ще 700 квартир у різних районах столиці.
«Так, є юридичні труднощі, є бюрократія, але ми не зупиняємося. Завдання — щоб люди отримали своє житло, а не чекали роками», — підкреслює він.
Підтримка, що працює: від відпочинку до автомобілів
Міська програма «Підтримка киян — Захисників і Захисниць України» охоплює десятки напрямів. Найпопулярніші серед них:
-
компенсація на відпочинок — близько 12 500 грн на кожного члена сім’ї;
-
відшкодування вартості автомобіля для ветеранів з інвалідністю (до 600 000 грн);
-
фінансування протезування та медичних імплантів за рахунок міста, якщо державних коштів не вистачає.
«Київ став першим містом, де більшість цих послуг доступні онлайн через «Портал захисників і захисниць». Без черг, без паперової тяганини. Людина подає документи, прикріплює довідки й отримує компенсацію прямо на рахунок», — розповідає Риженков.
Психологічне відновлення і сила спільнот
Реінтеграція — це не лише документи і гроші. Це також відновлення себе як людини. «У «Київ мілітарі хабі» ми маємо каталог відновлювальних програм — від іпотерапії до скелелазіння. Люди пробують, залишаються, починають тренуватися, спілкуватися. Це дає неймовірний ефект». Він наводить приклад спільноти Tytanovi, де ветерани можуть не лише займатися спортом, а й записувати музику чи просто спілкуватися. «Такі місця повертають відчуття життя», — каже він.
Паралельно працює центр «Сили України» на базі КНП «Психіатрія», де проводять комплексну медичну реабілітацію.
Родина як точка опори
«Близько 65 % ветеранів називають родину головною підтримкою. І я серед них. Саме дружина сказала мені: не зупиняйся, працюй, допомагай іншим», — ділиться Риженков.
Він переконаний: реінтеграція ветеранів починається з родини, але триває в громаді. Тому влада має створювати умови, щоб кожен ветеран міг відчути, що його чують, а не лише вітають на свята.
«Ветерани мають бути партнерами, а не прохачами»
На думку Риженкова, участь ветеранів у формуванні політики ще не достатня. «Зараз їх залучають переважно опосередковано — через звернення чи коментарі. Але я вірю, що наступним етапом стане спільне творення рішень, коли ветерани братимуть участь у розробці програм на рівних із депутатами та чиновниками».
Головне послання
«Ми маємо говорити з ветеранами постійно, не лише в дні пам’яті. Це наші сусіди, колеги, друзі. Вони — частина міста, яке вони захищали. І саме громада має показати, що пам’ятає не лише про подвиг, а й про людину».
