На сьогодні в Україні налічують понад 800 тисяч ветеранів та ветеранок. Однак ця цифра — не межа. За прогнозами Мінветеранів, кількість ветеранів та ветеранок може зрости до 3 мільйонів — і це тільки попередні розрахунки.
Ветерани та ветеранки — це наші майбутні співробітники. Їх залучення в організації в майбутньому буде визначати успішність самої організації. Що ж для цього може зробити кожна відповідальна компанія?
Створення інклюзивного офісу та розроблення спеціальної програми з повернення ветеранів у професійне життя. На жаль, сьогодні існують випадки, коли компанії з упередженням ставляться до колишніх військових — буцімто у них можуть ставатися зриви, що вони неконтрольовані, важко взаємодіють з цивільними тощо. Правда в тому, що зриви та флешбеки на робочому місці можуть траплятись, як з військовими, так і цивільними, враховуючи досвід війни, який українці зараз проходять. Тому так важливо навчати організації травма-поінформованому спілкуванню. Дійсно, військові на службі отримали досвід, який не зрозумілий цивільним, що може становити перепони у спілкуванні, або впливати на те, який стиль лідерства в роботі із ними більш ефективний. Наша задача — підготувати команди та їхніх лідерів до взаємодії з ветеранами та ветеранками. Це робиться не для репутації компанії, а щоб залучити до себе найкращих спеціалістів та спеціалісток. Окрім професійних навичок, ветерани та ветеранки отримали неоціненний досвід під час служби. Це навички лідерства, управління командами, прийняття рішень у стресових ситуаціях, оцінки ризиків та інше. Це їхня перевага.
З чого почати адаптацію? Перш за все важливо продемонструвати військовим їхню цінність. Ветерани та ветеранки можуть відчувати, що під час служби втрачають свої професійні навички. Необхідно створити такі умови в межах компанії, в яких вони можуть безпечно спробувати свої сили. Наприклад, через формат інтернатури, який допоможе що компанії, що ветеранам і ветеранкам зрозуміти, наскільки вони підходять одне одному. Колишнім військовим важливо мати певну зону відповідальності та чітко бачити результат своєї роботи. В армії цінність дуже зрозуміла — від тебе залежить життя твоїх побратимів та посестер, твоє власне життя та життя родини. На роботі ця цінність не так очевидна.
Це один з аспектів, які потрібно закласти в програму повернення ветеранів у професійне середовище. Окрім цього, вона має містити блок з обов’язкового навчання лідерів команд, аби вони зрозуміли, як працювати з колишніми військовими, як ставити їм задачі та давати зворотний зв’язок. Приміром, спілкування на службі має бути максимально прямим, бо від цього іноді залежить життя. Тому непрямий та некоректний зворотний зв’язок на робочому місці для цих людей буде незрозумілим.
Інший аспект — фінансова, психологічна та юридична підтримка. Для ветеранів вона специфічна, тож обов’язково варто обговорити з ними їхні потреби перед тим, як прописувати ці політики. Наші воїни — це наші клієнти. Програма реінтеграції робиться для них. Тож розробляти її треба разом із ними. Так само як і з будь-яким іншим продуктом, ми маємо вивчити потреби й запити саме наших воїнів, наших колег, і спираючись на це пропонувати їм наші послуги. Час від часу програму треба переглядати, щоб визначити, чи не втратила вона своєї актуальності та чи не з’явилися нові виклики
І, звісно, робота з упередженнями. Це не тільки підготовка команд, а й навчання HR-фахівців та фахівчинь, як правильно вести співбесіди та супроводжувати ветеранів та ветеранок на їхньому професійному шляху. Наприклад, питання про приватний досвід служби, як-то чи доводилося когось вбивати, — табу, якщо ветеран чи ветеранка самі не захотіли цим поділитися. Все, що не стосується вакансії, на співбесіді не обговорюється.
Як з цим працює компанія MacPaw? На цей рік ми запланували такі вектори роботи задля адаптації ветеранів та ветеранок:
Навчання: менеджерська програма для керівників та керівниць щодо взаємодії з ветеранами та ветеранками; лекції на широкий загал для всіх співробітників, які працюють з упередженнями та просувають травма-поінформований підхід в комунікаціях; навчання та менторство для співробітників та співробітниць, які зараз служать, для підтримки їхньої кваліфікації, здобуття нових знань та підтримки зв’язку.
Підтримка співробітників, які служать, адже програма з реінтеграції починається з моменту мобілізації. Ми надаємо підтримку на трьох рівнях: фінансовий, юридичний, медичний (фізичне та психологічне здоров’я під час служби, реабілітація). Також плануємо підтримку для їхніх родин та тих членів нашої команди, в кого служать рідні.
Аудит поточних HR політик та практик: чи враховують вони потреби ветеранів та ветеранок.
Власне залучення та адаптація ветеранів: розповсюдження наших вакансій серед ветеранів і ветеранок, «декомпресія» та подовжені відпустки для демобілізованих, навчальні інтенсиви для повернення в професію, або кар’єрні консультації та врахування військового досвіду і нових навичок при прийнятті кар’єрних рішень.
Працевлаштування і залучення ветеранів не є доброчинністю або соціальним проєктом. Це, перш за все, потрібно самому бізнесу для його виживання і розвитку
За дослідженнями Українського ветеранського фонду на основі даних ветеранів АТО/ООС, 60% ветеранів не повертаються на свої робочі місця. Ми маємо зробити максимум, аби наші колеги до них повернулися. Тож вже на етапі мобілізації ми надаємо медичну та фінансову допомогу, намагаємося тримати зв’язок. Наш співробітник або співробітниця на службі мають знати, що відбувається в компанії, та що їх чекають.
У випадку з працевлаштуванням ми пропонуємо гнучкий графік роботи, адже є військовослужбовці, які можуть суміщати службу з роботою. Тоді ми наймаємо людину на такий графік, який його/її задовольняє та відповідає нашим бізнес задачам.
Період адаптації не триває вічно. Коли вона завершиться, ветерани потребують підтримки так само як і будь-які інші групи співробітників, які є в організації
Найголовніше — розуміти, що працевлаштування і залучення ветеранів не є доброчинністю або соціальним проєктом. Це, перш за все, потрібно самому бізнесу для його виживання і розвитку. Ветерани та ветеранки — це кандидати із неоціненним досвідом і навичками. А ми як суспільство маємо не проґавити момент адаптації, і тоді їхній потенціал зможе розкритись на повну.
