Останніми днями в рамках співпраці МДО «Люди» з Громадськоїю радою Шевченківського району столиці вивчаю проблемні моменти району.
Дивно, чому в “серці” Києва роками не вирішуються «прості» проблеми:
– недостатність озеленення,
– неякісне покриття автомобільних доріг,
– відсутність паркомісць,
– періодичне відключення світла без попередження,
– мала кількість сміттєвих баків.
Це щодо «крику душі» простих жителів.
Окремо стоїть питання реконструкцій та транспортної інфраструктури району. Як і коли буде реконструйована площа Перемоги чи стадіон «Старт», в громаді не знають, тож доведеться надіслати запит до КМДА.
Добре, що хоча б з реконструкцією кінотеатру «Київська Русь» щось більш-менш з’ясувалось – очікуємо на новий вигляд і споруди, і прилеглої території до кінця поточного року.
І головна проблема всіх районів – екологія.
Шевченківський район знаходиться в центральній частині міста Києва, що створює передумови для високого техногенного навантаження на довкілля невід’ємними чинниками цивілізації: промисловістю, транспортом, щільною забудовою тощо. За останніми даними Головного управління статистики у м. Києві річний обсяг викидів в атмосферне повітря від підприємств Шевченківського району складає 0,8 тис.тон забруднюючих речовин. 50% від сумарного викиду стаціонарними джерелами району припадає на діоксид азоту, 25 % – на оксид вуглецю, 12,5 % – неметанові леткі органічні сполуки, 12,5 % – діоксид сірки.
Загрозлива ситуація в районі створюється через надвисоку щільність автотранспортних потоків. Найбільше потерпають мешканці, що проживають в безпосередній близькості до розв’язок та перехресть з недостатніми пропускними можливостями (проспект Перемоги, площа Перемоги та Бессарабська площа).
Щось треба робити з тим, що вже багато років Бессарабська площа є найбільш забрудненим місцем в Києві.
ЧИ Є ВИХІД З СИТУАЦІЇ?
Якщо тактично – то слід звертатись до РДА та КМДА з відповідними запитами.
Якщо стратегічно – то негайно відновлювати райради, яких «вкрали» у киян ще 2010 року.
Адже ще 10 років тому районні обранці розподіляли до 65% бюджету. Тоді райради повністю відповідали за освіту та медицину, здавали в оренду комунальні приміщення, відповідали за встановлення МАФів та благоустрій і могли заборонити будівництво нової висотки. Також вони мали свої КПшки, які навіть будували школи і садочки.
Один депутат був на 3-4 тисячі киян і мав депутатський фонд до 100 тис. грн/рік.
Звісно, там були свої перекоси, але це були основи децентралізації. Твій депутат – завжди поруч, завжди на районі.
Це треба повернути.
