Сьогодні в експертному середовищі активно обговорюється майбутній Ветеранський кодекс. Потреба в ньому, на перший погляд, є очевидною: за роки війни законодавство про ветеранів стало фрагментарним, перевантаженим змінами та підзаконними актами. І начебто кодифікація має навести лад, встановити чіткі принципи ветеранської політики та гарантії для тих, хто зі зброєю в руках захищав державу.
Однак урядову версію Ветеранського кодексу критикують за надмірно широкий підхід — спробу охопити занадто різні категорії осіб у межах одного нормативного масиву. Що ж стосується альтернативного проєкту № 14265-1 «Про захист державності, незалежності та статус захисників держави», то він хоч і виглядає більш структурованим, проте і в ньому є норми, які потребують серйозного осмислення.
Взяти, до прикладу, статтю 18, яка присвячена Українському ветеранському фонду.
УВФ: інституція з вимірюваним результатом
Український ветеранський фонд створений як бюджетна установа у сфері управління Міністерство у справах ветеранів України. За кілька років роботи він перетворився на реальний інструмент економічної та соціальної підтримки ветеранів.
Ключовою і наскрізною ціллю Фонду є підтримка ветеранського підприємництва. Тож не дивно, що впродовж останніх років його діяльності відбувалось планове проведення конкурсних програм і надання грантів для розвитку власної справи і економічної незалежності ветеранів і їхніх родин.
Лише протягом 2025 року Фонд провів чотири масштабні конкурсні відбори.
У межах програми «ВАРТО: Єднання 2.0», реалізованої у партнерстві з ГО «ІСАР Єднання», із 63 поданих заявок було підтримано 16 громадських організацій, які отримали фінансування в межах від 500 тис. до 1 млн грн на проєкти з навчання ветеранів, адвокації їхніх прав та розвитку організаційної спроможності.
У напрямі підприємництва конкурси за участі ІТ-компанії Skelar та агрокомпанії Kernel зібрали 407 заявок, із яких 120 стали переможцями з грантами від 500 тис. до 1,5 млн грн; додатково 10 проєктів отримали ще по 100 тис. грн партнерського фінансування.
Окремий аграрний конкурс у партнерстві з БФ «МХП-Громаді» та Kernel зібрав 259 заявок і визначив 100 переможців із фінансуванням від 600 тис. до 1,6 млн грн; ще 50 проєктів додатково профінансовано на 5 млн грн, а 10 — отримали по 100 тис. грн підтримки від Kernel.
У межах програми «ВАРТО РОБИти СВОЄ 2.0» із 398 заявок обрано 100 переможців із грантами до 1,5 млн грн. Сукупно йдеться про сотні підтриманих бізнесів і десятки громадських ініціатив — це вже не експериментальна модель, а системна інституційна робота.
Також у 2025 році УВФ забезпечив майже 27 тисяч консультацій через Гарячу лінію кризової та юридичної підтримки.
Паралельно разом із Міністерством у справах ветеранів України УВФ у 2025 році виступив партнером комплексної програми підтримки та зміцнення ветеранського бізнесу. Ініціатива реалізувалася за фінансування Європейського Союзу за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) в рамках проєкту “Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні”. У програмі брали участь ветерани й ветеранки, члени їхніх родин, які мають бізнес не менше ніж 6 місяців і реалізують у Київській, Львівській чи Вінницькій областях підприємства з офіційно працевлаштованими ветеранами й ветеранками. Програма, зокрема, включала: триденне офлайн-навчання в Києві, Львові або Вінниці для 100 учасників; менторську підтримку; гранти до €6 500 для 45 фіналістів, які захистили свої бізнес-плани.
Впродовж року розширювалась закрита спільнота для тих, хто отримав грантову підтримку від Українського ветеранського фонду. Спільнота розширилась до 454 учасників. Вона надає змогу ветеранам обмінюватись досвідом, шукати партнерства. Для учасників спільноти Українським ветеранським фондом організовано лекторії, та тренінги з різних тематик для розвитку бізнесу.
Всі ці показники демонструють важливу зміну підходу: мова не лише про соціальні виплати, а про створення умов для економічної самостійності ветеранів. Фонд став оператором програм реінтеграції, підприємництва, підтримки ветеранських ініціатив — тобто інструментом активної політики.
Саме тому дискусія про його місце в Кодексі має бути професійною і зваженою.
Про місце Фонду в Кодексі
Проблема полягає не в самому Фонді — його ефективність доведена практикою. Питання в логіці його закріплення в кодифікованому акті.
Стаття 18 детально описує джерела фінансування, порядок обліку, можливість отримання міжнародної допомоги. Водночас вона фактично відсилає до положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади. Тобто ключові питання діяльності Фонду регулюються підзаконним актом.
І тут виникає принципове запитання: якщо це бюджетна установа, діяльність якої визначається Кабінетом Міністрів та профільним міністерством, чи є необхідність фіксувати її в кодифікованому акті? Кодекс — це документ про статус, права, гарантії та принципи державної політики. Він має визначати рамки та базові механізми, а не закріплювати організаційні деталі окремої установи, які можуть змінюватися залежно від управлінських рішень.
Ще одна методологічна проблема: у статті описано, як функціонує Фонд, але не сформульовано чітко, з якою метою він створений і яка його основна місія. Не визначено, чи є Фонд передусім інструментом фінансування ветеранського підприємництва, чи його пріоритет — соціальні програми, чи він виступає грантодавцем, адміністратором програм або координатором політики.
Без чіткого визначення функцій і завдань норма виглядає декларативною. Фактично закріплюється структура, але не концепція.
Потрібне концептуальне рішення
Логічними виглядають два варіанти.
- Перший — чітко виписати в Кодексі, що таке Український ветеранський фонд, які його функції, завдання, принципи діяльності та місце в системі ветеранської політики. Тоді це буде елемент інституційної архітектури, а не просто згадка про установу.
- Другий — визнати, що регулювання діяльності Фонду належить до компетенції уряду та Міністерства у справах ветеранів, і не перевантажувати Кодекс організаційними деталями.
Кодифікація — це завжди питання балансу. Ветеранський кодекс має стати документом стратегічного рівня, який визначає статус захисника держави, систему гарантій і принципи підтримки. Якщо ж у нього почати включати детальний опис кожної підпорядкованої установи, ми ризикуємо отримати не кодекс, а розширене положення про систему управління.
А ветеранам потрібен не формальний документ, а чітка, зрозуміла і ефективна модель підтримки. Саме з цієї позиції й варто оцінювати кожну норму майбутнього Кодексу.
