13 жовтня 2025 року у Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики та прав ветеранів відбулася щоквартальна нарада під головуванням народного депутата Тараса Тарасенка.
Обговорювалися головні питання: забезпечення реабілітаційних, психологічних і соціальних послуг для військових та ветеранів; надання паліативної допомоги пораненим; робота міністерств у сфері запобігання та лікування залежностей; а також функціонування просторів — місць надання послуг для ветеранів, членів їхніх сімей і родин загиблих чи зниклих безвісти.
«Фактично бюрократична система заважає працювати. Я не розумію, чому питання, що стосуються людей, котрі повертаються з фронту, потребують тижнів, аби отримати просту відповідь», — констатував на початку зустрічі народний депутат.
Зокрема, Міністерство оборони досі не представило наказ щодо психологічного супроводу у Збройних силах, а також не надало плану роботи з профілактики залежностей серед військових. Більшість запитань, поставлених під час наради, представник Міністерства оборони України не зміг прокоментувати, пояснивши, що вони виходять за межі його компетенції.
«Два тижні тому ми вже відкладали засідання через відсутність відповіді. Цього разу ситуація повторюється. Якщо так будемо працювати — втратимо країну», — заявив Тарасенко.
Водночас представники Міністерства внутрішніх справ продемонстрували системний підхід. За словами директорки департаменту соціального захисту Інеси Платонової, у структурі МВС функціонує 31 медичний заклад, серед яких шість реабілітаційних центрів і провідний центр ментального здоров’я на 189 ліжок.
«Ми маємо окрему систему супроводу поранених — як у закладах, так і після виписки. Наші працівники допомагають із документами, паспортами, соціальними виплатами. Є навіть виїзні бригади, які працюють з людьми одразу після звільнення з полону», — повідомила Платонова.
Начальник управління психологічного забезпечення МВС Денис Романенко розповів про практику профілактики залежностей серед особового складу. «Якщо є сигнали, що людина зловживає алкоголем чи перебуває у ризиковому стані, з нею проводиться шестимісячна психокорекційна робота. Якщо результату немає — підключаються медики», — пояснив він.
Водночас питання замісної терапії та медикаментозного лікування залишаються поза компетенцією психологічних служб, а доступність таких програм у військових підрозділах досі обмежена.
Своєю чергою директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги МОЗ Василь Стрілка повідомив, що міністерство вже затвердило стандарти лікування осіб із наркозалежністю, лудоманією та психічними розладами внаслідок уживання психоактивних речовин. Стандарт щодо лікування алкоголізму перебуває у розробці.
Однак Міністерство охорони здоров’я не розробляє стандарти інтеграції людей у суспільство. Саме тут, за словами учасників, полягає ключова проблема: після лікування людина не має можливостей для реабілітації та відновлення. В Україні відсутні єдині стандарти реабілітації залежностей і соціальної адаптації, а жоден центральний орган виконавчої влади поки не висловив готовності взяти цю сферу під свою відповідальність.
Щодо програм Міністерства соціальної політики України, то заступниця міністра Інна Солодка повідомила, що експериментальний проєкт із соціального супроводу військових (постанова КМУ від 3 жовтня 2023 року №1050) завершився 6 жовтня. «Проєкт діяв два роки, його метою було впровадження фахівців, які супроводжують військовослужбовця та його сім’ю», — пояснила Солодка. За її словами, соціальні працівники і фахівці, залучені від громадських організацій, довели ефективність такого супроводу. Водночас продовжувати експеримент не планують, щоб уникнути дублювання з новими службами у Міністерстві оборони.
Тарас Тарасенко наголосив, що напрацювання Мінсоцполітики мають бути передані Міноборони, адже саме там формується структура супроводу військових і їхніх родин. Він також нагадав про необхідність спільного наказу між Мінветеранів і Мінсоцполітики щодо розмежування повноважень — документу, на який чекають уже понад чотири місяці.
Під час обговорення питання паліативної допомоги представники МВС повідомили, що вже звернулися до МОЗ із пропозицією включити поліцейських і рятувальників до переліку осіб, які мають право на паліативний догляд.
«Паліатив — це не лише медицина. Людина і її родина потребують соціальної підтримки, психологічного супроводу, допомоги у побутових питаннях. Це має бути спільна система, а не набір відомчих ініціатив», — підкреслив народний депутат.
Окремим блоком наради стала тема дублювання державних програм. За словами Тарасенка, сьогодні в Україні діють центри психічного здоров’я при лікарнях, центри життєстійкості, створені Мінсоцполітики, та ветеранські простори Мінветеранів.
«Маємо три джерела фінансування і три паралельні мережі, які часто не перетинаються. Людина звертається по допомогу — і не розуміє, куди саме йти. Ми повинні створити єдину координаційну систему, щоб допомога була доступною і зрозумілою», — наголосив він.
ЦОВВ не змогли надати відповідь, яким чином співвідносяться ці три системи, що свідчить про відсутність розуміння кінцевої мети — надання якісних послуг людям, яким вони покликані допомагати. До цього часу, наприклад, так і не підписано спільний наказ про узгодження дій фахівців супроводу ветеранів і соціальних працівників. Під час зустрічі було дано доручення якомога швидше підготувати і підписати узгоджений документ.
За підсумками наради комітет планує узагальнити пропозиції відомств і підготувати звернення до уряду щодо уніфікації стандартів соціальної, психологічної та медичної допомоги ветеранам.
Тарас Тарасенко підкреслив, що головне завдання — «зробити систему зрозумілою для людини, яка повертається з війни, а не лише для чиновників, які пишуть звіти».
