Складні процедури, виплати, житло, лікування та пошук інформації залишаються серед головних проблем ветеранів.
У Києві 27 серпня 2026 року презентували спеціальну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця «Про стан реалізації ветеранської політики в Україні». Документ узагальнює системні проблеми, з якими стикаються ветерани, ветеранки та члени їхніх родин, а Міністерство у справах ветеранів представило основні напрями роботи, які мають спростити шлях людини від звільнення з військової служби до повноцінного цивільного життя.
У презентації взяли участь представники державної влади, народні депутати, ветерани та ветеранки, представники ветеранських громадських організацій і партнерських структур.
Звернень ветеранів стає більше
За даними Дмитра Лубінця, кількість звернень ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини протягом останніх років суттєво збільшилася.
У 2022 році таких звернень було 614, у 2023-му — 678, у 2024-му — 1033, а у 2025 році — вже 2077. У 2026 році Омбудсман отримав уже 1368 звернень. Якщо нинішня динаміка збережеться, до кінця року їхня кількість може перевищити 2,5–3 тисячі.
Зростання кількості звернень демонструє не тільки масштаб запиту на державну підтримку. Доповідь Омбудсмана вказує на низку проблем, з якими ветерани та їхні сім’ї продовжують стикатися під час реалізації вже передбачених державою прав і гарантій.
Серед них — оформлення статусів та грошових виплат, пенсійне і житлове забезпечення, отримання медичної та реабілітаційної допомоги, реалізація пільг, а також підтримка родин загиблих Захисників і Захисниць, полонених та зниклих безвісти.
Окремий блок звернень стосується звільнення з військової служби.
«Люди змушені самостійно шукати будь-яку інформацію»
Однією з ключових проблем Дмитро Лубінець назвав відсутність простого та зрозумілого для ветерана маршруту отримання державної допомоги.
За його словами, ветерани та члени їхніх родин часто змушені самостійно встановлювати, куди їм необхідно звернутися, які документи зібрати та яка саме державна чи місцева установа відповідає за вирішення конкретного питання.
Омбудсман навів приклад матері загиблого військовослужбовця, яка з червня 2024 року намагалася отримати одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю сина. Для цього вона зверталася до ТЦК та СП, військової частини, Міністерства оборони, Міністерства у справах ветеранів, обласної військової адміністрації, громади та інших державних структур.
Попри численні звернення, питання тривалий час залишалося невирішеним. Після звернення жінки до Омбудсмана у 2025 році її право було поновлено і виплату призначили.
За словами Лубінця, подібні ситуації не є поодинокими. Лише за сім місяців 2026 року до нього надійшло 326 схожих звернень, а права 93 членів родин загиблих після відповідного реагування були поновлені.
Цей приклад демонструє одну з найбільш принципових проблем нинішньої системи: людина, право якої вже передбачене законодавством, іноді змушена витрачати місяці на комунікацію з різними державними структурами, щоб домогтися його фактичної реалізації.
Мінветеранів планує створити єдину систему супроводу
У Міністерстві у справах ветеранів зазначають, що проблеми, зафіксовані у спеціальній доповіді, відповідають напрямам, які вже визначені серед пріоритетів державної ветеранської політики.
Одним із центральних завдань має стати єдина державна система супроводу ветерана. Вона повинна охоплювати весь шлях людини — від моменту звільнення з військової служби до отримання конкретного результату в цивільному житті — та бути пов’язана із системою супроводу, яка працює ще у військових частинах. Передбачається, що фахівець із супроводу не обмежуватиметься консультацією про те, до якої установи потрібно звернутися. За необхідності він має допомагати людині пройти відповідну процедуру та брати частину організаційних дій на себе.
Ще одним напрямом стане подальше спрощення та цифровізація процедур. Мінветеранів планує розширювати обмін інформацією між державними реєстрами. Базовий принцип полягає в тому, що відомості, які держава вже має про людину, не повинні повторно вимагатися від ветерана у вигляді довідок та інших документів. Це має скоротити кількість звернень до різних установ і поступово сформувати зрозумілий маршрут переходу від військової служби до цивільного життя.
Окремо передбачається забезпечити безперервність лікування, медичної та психологічної реабілітації, щоб ветеран не був змушений самостійно шукати наступну установу або програму після завершення попереднього етапу відновлення.
Робота і власний бізнес — частина ветеранської політики
Серед визначених державою пріоритетів також економічна незалежність ветеранів.
Ідеться про створення можливостей для працевлаштування, професійного розвитку та започаткування або розширення ветеранського підприємництва. Таким чином, система підтримки має охоплювати не тільки соціальні виплати та пільги, а й повернення людини до економічно активного життя.
Ще одним напрямом стане формування культури вдячності до військовослужбовців і ветеранів та гідне вшанування пам’яті полеглих Захисників і Захисниць.
Державні ветеранські програми мають пройти аудит
Мінветеранів також планує провести аудит чинних програм та законодавства у ветеранській сфері.
Успішні експериментальні проєкти пропонується переводити у формат постійних державних гарантій. Програми, які не демонструють результату, мають припинятися або переглядатися, а ресурси — спрямовуватися на ефективніші механізми підтримки.
Такий підхід передбачає і поступову відмову від декларативних норм на користь інструментів, побудованих навколо реальних потреб ветеранів та членів їхніх родин.
Спеціальна доповідь Омбудсмана показує, що однією з головних проблем ветеранської політики залишається розрив між наявністю передбаченого законом права та можливістю скористатися ним без тривалого листування, повторного збору документів і звернень до багатьох установ.
З огляду на очікуване подальше збільшення кількості ветеранів це питання набуватиме дедалі більшого значення. Система має бути готовою не лише встановити гарантії, а забезпечити такий механізм їх реалізації, за якого ветерану або родині загиблого не доведеться самостійно координувати роботу державних органів, щоб отримати передбачену законом допомогу.
Джерело: Міністерство у справах ветеранів України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
