В середині 2021 року до мене як народного депутата України звернувся громадянин О., повідомивши про факти неправомірних дій з боку приватного виконавця.
Якщо коротко, то ситуація виглядає наступним чином.
У 2018 р. батько заявника помер, а в першій половині 2021 р. заявник вступив у спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину, яка серед іншого складалася і з грошових вкладів з належними відсотками, що знаходилися на зберіганні у банківській установі.
Після отримання вказаного свідоцтва заявник звернувся до банку для отримання депозитних коштів в порядку спадкування, проте отримав інформацію, що кошти, які належали покійному, були примусового стягнуті з рахунків в порядку примусового виконання виконавчого провадження приватним виконавцем П. на підставі дублікату виконавчого листа, який було видано в 2017 р. по справі, відкритій ще у 1996 році (!) одним із районних судів України.
При спілкуванні з приватним виконавцем заявник отримав від останнього запевнення в тому, що ознайомить з виконавчим документом та іншими матеріалами виконавчого провадження, на підставі яких відбулося стягнення майна. Однак обіцянка була виконана не в повному обсязі, оскільки до скаржника надійшли лише декілька відсканованих документів, що не розкривали усіх нюансів справи (а саме: заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, дублікат виконавчого листа та постанова про відкриття виконавчого провадження).
І відразу про один момент, що наштовхує на роздуми. У виконавчих документах була вказана зовсім інша адреса реєстрації боржника, аніж та, за якою він був зареєстрований беззмінно з 1989 року. Очевидно, що ані сам боржник, ані його спадкоємець апріорі не могли дізнатись про наявність виконавчого провадження, бо виконавчі документи до адресата не потрапили б за жодних умов.
З метою об’єктивного з’ясування всіх обставин справи, мною було направлено ряд відповідних депутатських звернень.
І власне, майже не був здивований, коли з відповіді суду, де начебто відбувався розгляд цивільної справи і відповідно видавався дублікат виконавчого документу, з’ясувалось, що ніяких цивільних справ за участю осіб, вказаних у виконавчих документах, не надходило та судом не розглядалося. Це підтверджувалось перевіркою автоматизованої системи документообігу суду та даними алфавітних покажчиків за 1996 рік. Єдине, що при перевірці контрольного журналу за 1996 рік було встановлено факт перебування цивільної справи за цим номером, але за участю інших осіб, ніж зазначено в зверненні.
Висновки очевидні: виконавчий документ є підробленим, а його примусове виконання – незаконним!
Крім того, згідно з відомостями з АСВП, відповідне виконавче провадження було відкрите приватним виконавцем лише в грудні 2020 році. Згодом ним було направлено запит до ДФС з метою встановлення джерел отримання доходів боржника – фізичної особи. Приватному виконавцю було повідомлено про те, що реєстраційний номер облікової картки платника податків закрито, а фізичну особу за вказаними у запиті серією та номером паспорта ЗНЯТО З ОБЛІКУ, що, по суті, означало факт смерті боржника. Однак приватний виконавець проігнорував зазначену інформацію й не став навіть направляти запит до Реєстру державної реєстрації актів цивільного стану, аби пересвідчитись у факті смерті боржника.
Аналогічно не направлявся запит й до Пенсійного фонду України. Тобто не вчинялись жодні дії, направлені на перевірку майнового стану боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, що не відповідає вимогам ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження).
Насторожував й той факт, що приватний виконавець не зупинив виконавче провадження у разі смерті боржника, що передбачено вимогами п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 15 цього Закону).
Здавалося б, усе очевидно…
Й відповідь від Асоціації приватних виконавців України мала б містити повідомлення про рішення щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Але цього не сталось, оскільки ані Рада приватних виконавців України, ані Комітет з етики приватних виконавців не побачили в таких діях нічого протизаконного. Чесно, сумніваюсь у повній перевірці всіх фактів та з’ясування всіх обставин по цій справі, не в останню чергу й через так звану «професійну солідарність» приватних виконавців, оскільки сам «перевіряємий» є діючим членом Ради приватних виконавців України.
Крім того, за неофіційною інформацією, у цього ж приватного виконавця на примусовому виконанні наразі перебуває близько 40 виконавчих проваджень, де боржниками виступають різні фізичні особи, але стягувачем є одна і та сама особа, на користь якої по підробленому виконавчому документу було стягнуто кошти… А це вже інформація для відповідних правоохоронних органів, бо не виключена робота цілої злочинної групи, яка отримує інформацію з банківських установ щодо наявності у померлих осіб коштів на банківських рахунках і які тривалий час ніхто не успадковує. А потім «виготовляється» відповідний виконавчий документ, за яким кошти виводяться на зацікавлених осіб.
І ніхто б нічого не дізнався, якби не випадок.
Впевнений, що описані вище дії важко виправдати якоюсь халатністю чи недбалістю з боку приватного виконавця (його помічників), адже очевидно, що вони є результатом свідомих дій, направлених на недотримання таких засад виконавчого провадження, як законність, справедливість, неупередженість та об’єктивність.
Я свідомо не називав жодних прізвищ, оскільки за вказаними фактами до ЄРДР вже внесені відомості про відповідне кримінальне провадження, й оцінку діям приватного виконавця будуть надавати органи слідства.
Своєю чергою громадянин О. теж направив скаргу до Дисциплінарної комісії приватних виконавців з метою проведення відповідної перевірки з боку Міністерства юстиції України і розгляду питання щодо притягнення приватного виконавця П. до дисциплінарної відповідальності.
Я був, та власне й досі є захисником прав не тільки приватних чи державних виконавців, але всіх громадян в цілому, не залежно від їх професії та місця роботи, які звертаються до мене. Тим менш впевнений, що про такі кричущі факти професійна спільнота та суспільство в цілому повинні знати та не допускати в майбутньому.
Врешті-решт, мною найближчим часом буде направлено до Верховної Ради України відповідний законопроект, щодо недопущення в подальшому повторення таких ситуацій, як описано вище.
Автор: Тарас Тарасенко, народний депутат України
