Банкрутство – невід’ємний елемент ринкової економіки. Головна його функція полягає в тому, щоб економіка очищувалась та була ефективною, працюючою з розвиненою конкуренцію. Втім, це правило ось вже десятки років має одне неприємне виключення: воно не стосується державних підприємств, оскільки близько 40% з них наразі функціонують лише на папері.
13 січня 2022 року під головуванням прем’єр-міністра України було проведено нараду з питань результатів приватизації за 2021 рік, визначення плану приватизації на 2022 рік та проведення у 2022 році реформи корпоративного управління в суб’єктах господарювання державного сектору економіки. В результаті було вирішено доручити Фонду державного майна України разом з Мінекономіки України опрацювати питання щодо передачі до сфери управління Фонду держмайна економічно неактивних державних підприємств, зокрема, що підлягають ліквідації, а також тих, щодо яких відкрито провадження у справах про банкрутство. Також було вирішено невідкладно подати уряду пропозиції щодо законопроектів, які внесені до ВР України та потребують першочергового розгляду.
Одним з таких документів є законопроєкт №7065 від 17 лютого 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ліквідації (припинення) державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків», який я ініціював.
Впевнений, що прийняття проєкту не лише розв’яже питання щодо накопичених проблемними держпідприємствами боргів, але й надасть змогу у примусовому порядку розпочати процес обґрунтованої ліквідації, реорганізації усіх нефункціонуючих державних підприємств, а також завершення тих процесів припинення підприємств, які були розпочаті та досі не завершені.
На сьогодні не врегульовано питання оплати праці, авансування грошової винагороди та відшкодування витрат голови ліквідаційної комісії (ліквідатора), що в більшості випадків значно ускладнює та призводить до неможливості проведення припинення непрацюючих підприємств державної форми власності. Крім того, відсутність унормованості питання оплати праці та витрат ліквідатора може сприяти вчиненню ним корупційних та інших протиправних діянь/бездіяльності з метою одержання прибутку, наприклад: відчуження або здачу в оренду державного майна без згоди відповідного органу управління державним майном та погодження Фондом державного майна України.
Головні зміни в цій царині стосуватимуться статті 111 ЦКУ «Порядок ліквідації юридичної особи».
По-перше, тепер буде законодавчо закріплено, що голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) виконуватиме свої повноваження за грошову винагороду (основну та додаткову). Розмір основної грошової винагороди визначатиметься в розмірі однієї мінімальної зарплати за кожний місяць роботи і сплачуватиметься за рахунок коштів юридичної особи, що ліквідується, або коштів, отриманих в результаті реалізації майна юридичної особи, що ліквідується. У разі, якщо у юридичної особи будуть відсутні кошти або будь-які активи, що можуть бути реалізовані, основна винагорода ліквідатора сплачуватиметься за рахунок органу, до сфери управління якого належить юридична особа, що ліквідується, а за відсутності такого органу – за рахунок учасників юридичної особи, що ліквідується.
Що стосується додаткової грошової винагороди голови ліквідаційної комісії, то вона визначатиметься в розмірі:
- 5 відсотків вартості стягнутого на користь юридичної особи, що ліквідується, майна, яке на день прийняття рішення про ліквідацію перебувало у третіх осіб;
- 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів;
- 3 відсотки суми коштів, отриманих в результаті реалізації майна юридичної особи, що ліквідується, в процесі приватизації, але не більше 300 мінімальних заробітних плат.
Ще одним нововведенням буде те, що кредитори юридичної особи, що ліквідується, зможуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора. Порядок використання коштів такого фонду визначатиметься окремим рішенням зборів кредиторів, а сам ліквідатор не менше одного разу на два місяці звітуватиме про надходження та використання коштів фонду.
По-друге, строк ліквідації проблемного держпідприємства матиме законодавчо окреслений ліміт – не довше шести місяців з дня внесення до ЄДРПОУ запису щодо ліквідації.
Численні зміни будуть внесені й до профільного Кодексу України з процедур банкрутства.
У більшості непрацюючих та збиткових підприємств державного сектору економіки вартість активів є нижчою за обсяг боргових зобов’язань, в т.ч. безспірних.
І дуже часто зазначені боржники не мають можливості навіть ініціювати провадження у справах про банкрутство у зв’язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та авансування витрат арбітражного керуючого.
Прийняття законопроєкту унормує наступний блок питань:
- скоротить строки ліквідації державних підприємств;
- додасть прав органам управління держмайном;
- уточнить вимоги до кваліфікації арбітражного керуючого – ліквідатора у справах про банкрутство державних підприємств;
- запровадить обов’язок арбітражного керуючого надавати органу управління боржника, який належить до державного сектору економіки, звіт про свою діяльність, інформацію щодо фінансового стану боржника та про хід провадження у справі.
Так, наприклад, змінами до ст.8 КУПБ буде розширено склад осіб, які матимуть право звертатись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. До боржника й кредитора тепер додасться й орган, уповноважений управляти державним майном (тільки відносно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
Тепер декілька слів про те, що буде цікаво арбітражним керуючим.
Насамперед буде чітко прописано, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, а також ліквідатора державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, становитиме два розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень (ст.30 КУПБ).
Водночас новою редакцією статті 11 КУПБ буде встановлений обов’язок АК скласти додатковий іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство держпідприємств. Тут вже й НААКУ, й Мінюсту потрібно буде оперативно розробити такий курс в рамках підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, і всі, хто буде мати бажання працювати з державним сектором економіки, зможуть його пройти. Я впевнений, що для колег арбітражних керуючих це не буде складно, враховуючи їх рівень професіоналізму.
Крім того, у ст.12 КУПБ закріплюється обов’язок АК на письмовий запит органу управління боржника державного підприємства протягом п’ятнадцяти днів надавати такому органу запитувану інформацію та документи щодо провадження справи про банкрутство.
До речі, варто відзначити, що Прикінцеві положення проєкту прописані так, що не рубають ситуацію «з плеча», дозволяючи АК, які до дня набрання чинності нових правил були раніше призначені у справах про банкрутство держпідприємств, продовжувати здійснювати свої повноваження. Вони будуть «у справі» або до моменту переходу до іншої процедури банкрутства, або до моменту закриття провадження у справі про банкрутство.
І нарешті варто декілька слів сказати й про зміни, які стосуватимуться безпосередньо процедур ліквідації проблемних держпідприємств.
Так, продаж майна державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, першочергово відбуватиметься тільки шляхом продажу майна боржника як єдиного майнового комплексу (на аукціоні).
Умови продажу майна банкрута як єдиного майнового комплексу, визначені статтею 75 банкрутного Кодексу, але відтепер додатково погоджуватимуться арбітражним керуючим з органом, уповноваженим управляти державним майном. Натомість й орган, уповноважений управляти державним майном, зобов’язаний протягом 30 днів розглянути умови продажу майна та прийняти одне з рішень, визначених частиною шостою статті 75 Кодексу.
Перший аукціон з продажу майна державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, як єдиного майнового комплексу буде проводитись без можливості зниження початкової ціни. Повторний аукціон дозволить зменшити ціну на 45%, і тільки в разі «невдачі» останнього, дозволиться продаж майна окремими лотами.
Інші законодавчі зміни згідно проекту №7065 є не настільки радикальними, однак все ж варто наголосити, що в тому числі удосконалюється й процес державної реєстрації змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також конкретизується обсяг інформації, яку Фонд державного майна України має право отримувати для виконання покладених на нього нових завдань.
Крім того, щоб держава не питала, «звідки брати гроші для арбітражних керуючих», передбачатиметься часткове покриття бюджетних видатків за рахунок надходжень від реалізації майна в процедурі припинення/ліквідації державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Тобто використання бюджетних коштів здійснюватиметься у більшості випадків на поворотній основі, а роль бюджетних коштів при цьому полягатиме у формуванні Фондів для регулювання питань припинення державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Автор: Тарас Тарасенко
