Як виконати місію, яка мала бути здійснена ще вчора, або чи може бути реабілітація на Закарпатті?
З метою отримати відповідь на це питання разом з колегами Вадимом Свириденко, Михайлом Лабою та Василем Вірастюком 24 травня зустрілись з першим заступником Закарпатської ОДА Мирославом Білецьким та відвідали низку закладів в Закарпатській області.
Наразі в Закарпатській області побудова реабілітаційних центрів тільки запланована.
Зокрема, йдеться про побудову великого реабілітаційного центру для реабілітації хронічних хворих на базі санаторію «Човен», біля Сваляви, для чого зараз шукають кошти.
Планується реконструкція 7-ми поверхової будівлі, яка не використовується. 60 млн гривень нададуть чехи. Ці кошти підуть на реконструкцію трьох поверхів будівлі з прибудовою функціональних залів. Ще один поверх реконструюють за кошти, які виділить обласна рада.
Що стосується решти поверхів, то вони можуть бути задіяні або під додаткові ліжкомісця, або, враховуючи недостатність спеціалістів з реабілітації в Україні та необхідність їх готувати, їх можна використати для створення та функціонування тренінгового центру.
Базою підготовки для таких спеціалістів може виступити відділення нейрохірургії в Обласному клінічному центрі нейрохіругрії та неврології, де вже успішно працюють сформовані мультидисциплінарні команди, а також кафедра реабілітації при УжНУ.
З Вадимом Свириденко також відвідали відділення нейрохірургії, познайомились з лікарями, подивились, як відбувається реабілітація. На жаль, ми можемо констатувати, що там лише 20 ліжок, які можуть бути застосовані для реабілітації, тому що відділення має ще інші завдання, але сам процес реабілітації і функціональне забезпечення – на досить високому рівні. Отже є потенціал до його розширення.
Відвідали й Мукачівський військовий госпіталь, в якому зараз за рахунок місцевого бюджету йде реконструкція відділення з метою пристосування його саме під реабілітаційні цілі, тобто оснащення приміщень відповідним обладнанням, басейном для водних процедур. Але є проблема із набором спеціалістів, оскільки останні, крім інших професійних вимог, мають перебувати на військовій службі.
Отже, навіть при наявності повноцінного реабілітаційного відділення, забезпеченого відповідним обладнанням, буде проблема в реалізації його потенціалу, оскільки є криза зі спеціалістами.
