Всі новиниПрацевлаштування осіб з інвалідністю: потрібні чіткі механізми (про проект 5344-д)

За різними даними зараз в Україні майже 2,7 млн осіб з інвалідністю. А з урахуванням широкомасштабної військової агресії росії проти нашої держави кількість таких людей щоденно збільшується.

Після перемоги України неминуче та гостро постане питання їх працевлаштування, адже зараз лише 30,7% з них працевлаштовано приватним бізнесом.

Наразі в чинному законодавстві відсутні стимули для роботодавців працевлаштовувати осіб з інвалідністю. Натомість існує неефективна система штрафів роботодавців.

Ситуацію має змінити законопроєкт № 5344-д від 18.11.2022.

Основна мета майбутнього закону — забезпечити на належному рівні, з урахуванням досвіду країн ЄС, реалізацію особами з інвалідністю свого права на працю. Зокрема, передбачено працевлаштування громадян в органи державної влади, комунальних установ і організацій. Крім того, законопроєкт №5344-д передбачає збільшення кількості цільових надходжень на соціальний захист людей з інвалідністю.

Але робота над цим проєктом ще далека від завершення, адже необхідно чітко розуміти механізми та строки реалізації такого масштабного закону.

До робочої групи з опрацювання законопроєкту надходять сотні аркушів зауважень та пропозицій.

Наприклад, додатково пропонується запровадження системи соціальних послуг, які сприятимуть працевлаштуванню людей з інвалідністю: особистий асистент на робочому місці, супровід при працевлаштуванні й на робочому місці, а також впровадження соціально-трудової адаптації. Існують також пропозиції змінити умови квотування робочих місць за людьми з інвалідністю, а також запровадити систему заохочень для самозайнятості осіб з інвалідністю. Тобто щоб при відкритті власної справи людина могла отримати компенсацію від держави на облаштування робочого місця.

Втім для розуміння доцільності прийняття закону необхідно знати, на яке коло осіб він буде поширюватись, які наслідки матиме та чи не відбудеться підміни понять в процесі його реалізації. Інакше замість прогресивної реформи можна отримати антисоціальний закон. Який лише погіршить як становище осіб з інвалідністю, так і саме ставлення роботодавців до подібних ініціатив.

Крм того, на жаль, автори законопроєкту №5344-д й досі не оприлюднили жодних фінансово-економічних розрахунків, хоча він напряму стосується питання фінансування державного фонду та цілої низки його заходів. Відсутність оцінок та обрахунків не дає можливості оцінити позитиви від прийняття запропонованих змін.

З цією метою було детально проаналізовані «вузькі» місця документу, за результатами опрацювання яких я звернувся із депутатським зверненням до радника-уповноваженого Президента України з питань безбар’єрності Т. А. ЛОМАКІНОЇ для з’ясування наступних питань:

1. Яка кількість осіб з інвалідністю налічується в Україні зараз та яка кількість з них є непрацеспроможною?
2. Яка кількість осіб з інвалідністю в Україні є працевлаштованою на сьогоднішній день?
3. Чи є інформація щодо прогнозованої кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю в результаті прийняття цього проєкту Закону?
4. За рахунок яких саме механізмів буде збільшено залучення осіб з інвалідністю до праці?
5. Які передбачені механізми сприяння покращенню соціально-трудової адаптації осіб з інвалідністю, забезпечення психологічної підтримки таких осіб?
6. Як будуть розмежовуватись функції Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Міністерства соціальної політики України та Державного центру зайнятості, які, як випливає з тексту запропонованого проєкту Закону, значним чином перетинаються?
7. Яку суму коштів планується/прогнозується залучити до спеціального фонду державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю?
8. Якою є прогнозована сума коштів, яку планується залучити до спеціального фонду державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю, якої буде достатньо для функціонування цього фонду та виконання ним передбачених проєктом Закону функцій?
9. Чи буде мати право фонд державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю направляти кошти на депозити чи в купівлю ОВДБ?
10. Чи не вважаєте Ви, що встановлення суми сплати внеску до спеціального фонду державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати, нівелюватиме політику залучення до праці осіб з інвалідністю?
11. Чи готова Державна податкова служба адмініструвати цей платіж, який, по суті, не є податком?
12. Проєктом Закону, серед іншого, передбачено використання коштів спеціального фонду державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю для здійснення заходів реабілітації осіб з інвалідністю/ забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб з інвалідністю у випадках, передбачених законодавством про реабілітацію. Виникає питання, чи стосується така реабілітація всіх осіб з інвалідністю, чи маються на увазі тільки ті, які є працевлаштованими?
13. Проєктом Закону передбачається здійснення роботодавцями заходів розумного пристосування (місць роботи особи з інвалідністю), але відповідні норми не є достатньо прозорими для роботодавця. Крім того, чи не вважаєте Ви застосування понять «надмірного та невиправданого тягаря» щодо визначення таких заходів дискримінаційними по відношенню до осіб з інвалідністю та такими, які зміщують акцент уваги з таких осіб саме на роботодавців?
14. Проєктом Закону вносяться зміни, згідно яких виключається поняття «спеціальних шкіл для дітей з інвалідністю», натомість залишається поняття «загальні школи». Але наразі відсутні робочі концепції залучення дітей з інвалідністю до навчання в загальних школах, що може свідчити про передчасність пропонованих даним проєктом Закону змін. Крім того, залишається незрозумілим, що робити зі спеціальними школами, які наразі працюють та надають відповідні послуги на високому рівні. Зокрема, прикладом такої спеціальної школи є спеціальна школа «Країна Мрій» в Черкасах, в якій все зроблено на найкращому рівні для дітей з порушенням слуху.
15. Як розуміти поняття «дозвільний принцип», за яким, згідно проєкту Закону, визначається сфера працевлаштування особи з інвалідністю?
16. Чи не вбачаєте Ви ризиків обмеження прав осіб з інвалідністю, шляхом зниження рівня залученості громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх представників у прийнятті рішень центральними органами виконавчої влади, консультативно-дорадчими органами влади різних рівнів, що стосуються життєво важливих питань для цієї категорії осіб? Зокрема, це стосується виключення участі громадських об’єднань осіб з інвалідністю під час встановлення інвалідності шляхом проходження медико-соціального експертного обстеження відповідно до законодавства в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
17. Враховуючи відсутність чіткого розуміння видів пільг та дотацій щодо підприємств захищеного працевлаштування та підприємств трудової інтеграції, які конкретно методи державного стимулювання передбачаються для стимулювання створення та функціонування даних форм підприємств?
18. Чи доречно на Вашу думку вносити зазначеним проєктом Закону зміни до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», враховуючи, що останній містить норми, передбачені пропонованими змінами, а також те, що Міністерство охорони здоров’я виступає проти прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю» (реєстр.№ 5344-д)?

Поки ще є час для зваженої роботи над проєктом та комунікації з усіма причетними до його прийняття дієвими особами, прошу також долучитись до обговорення змін.

І надсилати пропозиції та зауваження для їх опрацювання.