Si vis pacem, para bellum… Хочеш миру – готуйся до війни!
Останнім часом інформаційне поле перенасичене тривожними новинами про ймовірність російського вторгнення. Витримати такий потік інформаційної атаки часом важко. Тому не дивно, чому більшість українців через дезінформацію піддаються паніці та втрачають віру в державу. Та це – хибний шлях!
Як представник влади зобов’язаний поінформувати своїх громадян, що може бути і як вберегти життя собі й близьким на випадок військових дій. Всім варто бути якісно поінформованими, а отже – озброєними.
Україна вже 8 років живе в режимі стресу та напруги. Тому, впродовж усього цього часу варто було би бути готовими до ескалації та можливої повномасштабної російської агресії. І найгірший сценарій варто було би тримати в голові постійно. Бо говорити можна багато, а робити – мало. Лише через 6 років війни, за Президента Зеленського, нарешті в Україні з’явилася Стратегія воєнної безпеки. Тому, по суті, країна тільки-но почала напрацьовувати алгоритм дій на випадок активних бойових дій.
Подивитися, приміром, на Ізраїль. Ізраїльтяни роками живуть у стані війни і цілими поколіннями вимушені підлаштовувати під це своє життя. А тому, постійно укріплюють свою армію та нарощують засоби захисту. Чи взяти, до прикладу, «нейтральну» Швейцарію. Про рівень її бойової готовності начувні в уьому світі. Мирна наразі країна, через свою тривожну історію, призвичаїлася завжди бути напоготові. Сьогодні Швейцарія дуже мілітаризована держава. Недарма ж кажуть: «Швейцарія не має армії, Швейцарія і є армія». Швейцарську армійську модель навіть запозичили ізраїльтяни. Оборонна стратегія швейцарців існує за принципом «дикобраза»: на випадок загрози звитися в клубок і показати свої голки. Тому їхні мости, тунелі мають пастки, а на території всієї країни повно фортів, бункерів й арсеналів.
До чого це я? Варто припинити гортати соціальні сторінки у пошуках найстрашніших новин, а зосередитися на двох-трьох авторитетних джерелах і бути в курсі останніх новин. Зараз, для нас всіх, рецепт від паніки має бути універсальним: не боятися, зберігати холодну голову, але бути готовими до найгіршого сценарію і в будь-який момент.
Натомість, влада на місцях має підготувати та мати завжди при собі конкретний план дій на випадок критичної ситуації. У свою чергу я буду також робити публікації з роз’ясненнями, ЩО і ЯК робити громадянам за такої ситуації, як турбуватися один про одного і про державу в цілому.
Автор: Тарас Тарсенко
