Військові навички ветеранів хочуть навчитися правильно оцінювати на цивільному ринку праці
Після завершення служби українські ветерани нерідко погоджуються на роботу, яка не відповідає рівню відповідальності, знань і практичних навичок, отриманих ними у війську. Однією з причин залишається складність «перекладу» військового досвіду на зрозумілу цивільним роботодавцям мову професій та компетенцій, розповіла заступниця міністра у справах ветеранів Юлія Кіріллова у програмі «По живому».
За даними Українського ветеранського фонду, рівень безробіття серед ветеранів становить близько 31%. Серед причин самі ветерани часто називають рівень заробітної плати: після грошового забезпечення під час служби, яке для військовослужбовців на передовій могло перевищувати 100 тис. грн на місяць, знайти цивільну роботу з порівнянним доходом складно.
Проте проблема полягає також у тому, що військові після звільнення зі служби не завжди усвідомлюють ринкову цінність отриманих навичок, а роботодавці часто не розуміють, як застосувати цей досвід у своїй компанії.
Ветерана-снайпера роботодавець бачив охоронцем
Юлія Кіріллова навела приклад розмови з представниками банківського сектору на початковому етапі реалізації програми підтримки працевлаштування ветеранів.
На запитання, яку роботу вони могли б запропонувати ветерану, який служив снайпером або артилеристом, представники бізнесу назвали посаду охоронця.
На думку заступниці міністра, такий підхід демонструє проблему одразу з двох боків: сам ветеран може недооцінювати набуті під час служби компетенції, тоді як роботодавець часто орієнтується лише на назву військової спеціальності, а не на навички, необхідні для виконання відповідних завдань.
Наприклад, снайпер або артилерист має вміти швидко проводити складні розрахунки, аналізувати значні обсяги інформації, ухвалювати рішення в умовах дефіциту часу та працювати під надзвичайним психологічним тиском.
За словами Кіріллової, після відносно короткого перенавчання людина з такими компетенціями потенційно може працювати, зокрема, фінансовим аналітиком та претендувати на значно вищий рівень оплати праці, ніж на посаді охоронця.
Командирський досвід також потрібно навчитися оцінювати
Окремий пласт компетенцій отримують військовослужбовці, які обіймали командні посади. У цивільному резюме такий досвід нерідко описується лише назвою військової посади, хоча фактично може відповідати досвіду керування людьми, складними процесами та матеріальними ресурсами.
Зокрема, командир танкового взводу відповідає за особовий склад і дорогу військову техніку, організовує виконання завдань, контролює використання ресурсів та ухвалює рішення в умовах високого ризику.
Для цивільного роботодавця ці компетенції можуть бути релевантними для управлінських посад, роботи з персоналом, логістики, операційного менеджменту, контролю активів та інших напрямів. Проблема виникає тоді, коли такий досвід залишається «зашифрованим» військовою термінологією і фактично не потрапляє до резюме ветерана у зрозумілому для бізнесу вигляді.
Тисячу військових спеціальностей зіставили із цивільними професіями
Для подолання цього розриву Міністерство у справах ветеранів разом із Федерацією роботодавців провело зіставлення близько тисячі військово-облікових спеціальностей із чинним класифікатором професій та професійними стандартами.
Результати цієї роботи використані у платформі «Кар’єра ветерана». Її завдання полягає не тільки в пошуку вакансій, а й у визначенні цивільних професій, для яких можуть бути релевантними знання та компетенції, набуті людиною під час військової служби.
Такий підхід має допомогти ветерану побачити ширший перелік можливостей на ринку праці, а роботодавцю — оцінювати кандидата не виключно за формальною військовою спеціальністю.
Визнання отриманих у війську компетенцій також може відбуватися через кваліфікаційні центри, що дозволяє підтвердити професійні навички та використовувати їх для подальшого працевлаштування.
Мова не про окремі «ветеранські зарплати»
У Мінветеранів наголошують, що політика працевлаштування ветеранів не передбачає штучного встановлення для них вищої заробітної плати порівняно з іншими працівниками.
Принцип полягає в рівній оплаті за відповідну роботу, однак ветеран повинен отримати можливість претендувати на посаду, яка справді відповідає його кваліфікації.
Відповідно, одним із завдань державної ветеранської політики стає визнання знань, навичок та управлінського досвіду, отриманих під час служби, щоб після повернення до цивільного життя людина не була змушена фактично починати професійний шлях із нуля.
За такого підходу військова служба має розглядатися роботодавцями як період набуття професійного та управлінського досвіду, частина якого може бути безпосередньо використана в цивільній економіці, а інша — після короткого перенавчання або підтвердження кваліфікації.
Для держави це питання набуває дедалі більшого значення, оскільки за нинішнього рівня безробіття серед ветеранів ефективне повернення людей на ринок праці залежить не тільки від кількості доступних вакансій, а й від того, наскільки роботодавці та самі ветерани навчаться правильно оцінювати компетенції, отримані під час служби.
