У центрі нової моделі мають бути супровід, відновлення, робота, власна справа та повернення до цивільного життя.
22 серпня 2026 року у Києві відбувся IX Міжнародний ветеранський форум «Нова архітектура ветеранської політики», який об’єднав понад 500 ветеранів і ветеранок, членів їхніх родин та родин загиблих Захисників і Захисниць, представників влади, громад, громадянського суспільства, дипломатичного корпусу та міжнародних партнерів. Організатором форуму виступило Міністерство у справах ветеранів України.
Цьогорічна дискусія показала важливу зміну акцентів. Ветеранська політика поступово має відійти від моделі, в якій ветеран сприймається передусім як отримувач пільг і допомоги. Натомість держава має створити систему, що супроводжує людину після служби, допомагає відновити здоров’я, здобути нову професію або повернутися до роботи, започаткувати власну справу та повноцінно включитися в життя громади.
Ветеран має перестати бути лише «пільговою категорією»
Одним із головних питань форуму стала необхідність перегляду самої філософії законодавства про ветеранів.
Президент Володимир Зеленський заявив, що чинний законодавчий підхід значною мірою продовжує розглядати ветерана як одну з пільгових категорій населення. За його словами, ця модель потребує перегляду, а ветеранська політика — систематизації та практичного наповнення.
Проблема значно ширша за кількість передбачених законом пільг. Людина після завершення служби може одночасно потребувати лікування, реабілітації, психологічної підтримки, вирішення житлових питань, працевлаштування, перекваліфікації або допомоги з відкриттям власної справи. Коли кожна з цих потреб належить до компетенції різних установ і програм, ветеран змушений самостійно шукати шлях усередині державної системи. Саме цей принцип пропонують змінити.
П’ять пріоритетів на 2026–2027 роки
Міністр у справах ветеранів Віталій Кім представив на форумі п’ять напрямів, на яких міністерство планує зосередитися протягом 2026–2027 років: державний супровід; вшанування та пам’ять; перехід від військової служби до цивільного життя; здоров’я та відновлення; економічна незалежність і нові можливості.
В основі запропонованого підходу — принцип, за яким держава повинна бути організована навколо потреб ветерана, а не змушувати ветерана витрачати сили на пошук необхідної допомоги серед різних державних структур.
Важливо й те, як пропонують оцінювати результат. Мінветеранів планує орієнтуватися не на кількість проведених заходів або запущених програм, а на конкретні зміни: скільки зайвих процедур вдалося прибрати, наскільки доступнішим стало відновлення, як змінюються показники працевлаштування та ветеранського підприємництва, чи виконуються житлові програми і наскільки ефективно залучається міжнародна допомога.
Від служби до цивільного життя має існувати єдиний маршрут
Одна з окремих панелей форуму була присвячена супроводу військовослужбовців під час та після служби.
Міністерство соціальної політики пропонує переходити від паралельних систем допомоги до єдиного маршруту, побудованого навколо потреб ветерана та його сім’ї. Практичний принцип полягає в тому, що людина не повинна після кожного звернення отримувати адресу наступної установи і починати все спочатку. Натомість її випадок має передаватися між відповідними фахівцями.
Одним із механізмів для цього має стати кейс-менеджмент: фахівець оцінює потреби людини та родини, визначає необхідний комплекс допомоги і координує його отримання.
Це принципово важливо для переходу від військової служби до цивільного життя. Демобілізація сама по собі не завершує цей процес. Для одного ветерана першочерговою буде тривала реабілітація, для іншого — робота, освіта чи перекваліфікація, для третього — житло або підтримка сім’ї. Відповідно, універсального набору послуг для всіх бути не може.
Частина такої інфраструктури вже створюється на рівні громад. Наразі в Україні працює 391 Центр життєстійкості у громадах 24 областей та районах Києва. За сім місяців 2026 року їхніми комплексними послугами охоплено понад 10,5 тис. військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей, яким надали понад 16 тис. консультацій.
Економічна незалежність має стати частиною ветеранської політики
Окрема панель форуму була присвячена ветеранам як працівникам, підприємцям і місцевим лідерам. До дискусії долучилися представники ветеранського бізнесу, держави, великих роботодавців, громадських організацій та міжнародних партнерів.
Сам факт винесення економічної незалежності в один із п’яти головних державних пріоритетів є показовим.
Повернення до цивільного життя не може завершуватися оформленням статусу та соціальних виплат. Для працездатної людини не менш важливими є можливість повернутися на ринок праці, використати набуті під час служби компетенції, отримати нову освіту, перекваліфікуватися або створити власний бізнес.
Ветеранське підприємництво в такій моделі стає не додатковою соціальною програмою, а одним з інструментів економічної реінтеграції. Це стосується доступу до фінансування, навчання, консультаційної підтримки та створення зрозумілих правил для розвитку ветеранського бізнесу.
Не менш важливою є робота з роботодавцями. Повернення великої кількості військових до цивільної економіки вимагатиме від підприємств не формального «працевлаштування ветеранів», а розуміння військового досвіду, адаптації робочих місць там, де це необхідно, та використання професійних і управлінських компетенцій, отриманих людиною під час служби.
Головна перевірка відбудеться у громадах
Ще один важливий висновок форуму — ветеранська політика не може залишатися політикою центральних органів влади.
Окрема дискусія була присвячена її регіональному виміру та переходу від державних стратегій до конкретної реалізації у громадах.
Після завершення служби ветеран повертається до конкретного міста або села. Саме там він шукає лікаря, роботу, школу для дітей, соціальні та адміністративні послуги, житло, можливості для бізнесу. Тому ефективність державної стратегії зрештою визначатиметься тим, чи працюють її механізми на місцевому рівні.
Особливо складним це завдання є для прифронтових і деокупованих територій, де потреби ветеранів поєднуються з безпековими проблемами, зруйнованою інфраструктурою та обмеженими ресурсами громад. Ці питання також порушували під час форуму.
Від системи компенсацій — до системи можливостей
IX Міжнародний ветеранський форум окреслив напрям, у якому має рухатися державна політика найближчими роками. Його можна сформулювати досить просто: статус ветерана не повинен означати лише набір пільг, компенсацій та довідок.
Після масштабної війни Україна отримає покоління людей із бойовим досвідом, професійними навичками, лідерськими якостями та здатністю працювати в умовах надзвичайного навантаження. Завдання держави полягає в тому, щоб цей потенціал не втратити через бюрократію, відсутність роботи, складний доступ до лікування чи неможливість реалізувати себе після служби.
Тому перехід від військового до цивільного життя, здоров’я і відновлення, освіта, працевлаштування, ветеранський бізнес та участь у розвитку громад мають розглядатися як частини однієї системи.
Наступним питанням стане практична реалізація оголошених підходів. Адже головним показником нової ветеранської політики буде не кількість стратегій і програм, а те, наскільки простішим стане для конкретного ветерана шлях від завершення служби до повноцінного цивільного життя.
Джерело: матеріали IX Міжнародного ветеранського форуму, Офіс Президента України, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України, Міністерство у справах ветеранів України.
