Питання інтеграції ветеранів у цивільне життя та забезпечення їхнього працевлаштування — це виклик, який не може чекати завершення війни. Уже сьогодні в Україні налічується близько 1,2 мільйона ветеранів, а після перемоги ця цифра може зрости у п’ять разів — до 5–6 мільйонів. Чи готовий наш ринок праці прийняти таку кількість захисників?
Очевидно, що ефективна ветеранська політика має формуватися вже зараз — у тісній взаємодії держави, бізнесу та громадянського суспільства.
Законодавчі ініціативи
У парламенті вже зареєстровано низку законопроєктів, які мають на меті стимулювати найм учасників бойових дій:
-
№10261 — вводить квоту на працевлаштування ветеранів: 2% штату (або щонайменше одна особа для компаній із 8–25 працівниками).
-
№12398 — підвищує квоту для середніх і великих бізнесів до 4%.
-
№12399 — пропонує податкову пільгу: 5 років без податку на прибуток для підприємств, де ветерани становлять щонайменше 60% колективу.
-
№13180 — встановлює 5% обов’язкової квоти (на час війни — 2%), а також передбачає компенсацію 50% зарплати ветеранів протягом перших 6 місяців роботи та підтримку ветеранського підприємництва.
-
№13180-1 — пропонує ще жорсткіші вимоги: 5% для бізнесу та 10% для органів влади без «паузи» у дії норм навіть під час війни.
-
№13180-д (допрацьована редакція) — надає ветеранам пріоритетне право на посади у держслужбі та муніципалітетах за рівних результатів конкурсу. Також передбачає субсидування зарплат ветеранів на строк до двох років.
Ці законодавчі напрацювання формують правову основу, однак ключ до успіху — у збалансованому поєднанні нормативів із реальними економічними стимулами для бізнесу.
Чому цього недостатньо?
Регуляторні обмеження без фінансових чи податкових стимулів ризикують стати тягарем для роботодавців і не дадуть результату для ветеранів. Необхідно:
-
запровадити прозорі механізми підтримки, які мотивуватимуть бізнес брати ветеранів на роботу;
-
поширювати нормативи не лише на нових працівників, але й на демобілізованих, які повертаються на свої робочі місця;
-
максимально спростити процес найму завдяки цифровим сервісам та електронному документообігу.
Практика бізнесу: кейс МХП
Успішні приклади вже існують. Так, агрохолдинг МХП у 2023 році створив Центр взаємодії з військовими, ветеранами та їхніми родинами. Досвід компанії демонструє, що бізнес може бути не лише роботодавцем, а й партнером у реабілітації та соціалізації ветеранів.
Ключові підходи:
-
Комунікація з родинами військових та супровід ветеранів на всіх етапах адаптації.
-
Робота з фахівцями, які мають власний досвід служби або є близькими родичами військових.
-
Програми апскілінгу та рескілінгу для перекваліфікації.
-
Підтримка ментального здоров’я: доступ до психологів, гнучкі умови роботи.
-
Партнерство з громадськими організаціями: Veteran Hub, ГО «Простір можливостей», фонд «Веста» тощо.
Що потрібно робити далі
-
Держава має створити гнучку, стимулюючу модель працевлаштування, яка поєднує нормативи з фінансовими мотиваціями.
-
Бізнес — уже сьогодні тестувати практики роботи з ветеранами, аби після демобілізації масштабувати успішні кейси.
-
Громадські організації — надавати експертизу та супровід для побудови дієвих програм.
-
Ветеранська спільнота — брати участь у формуванні політики, щоб вона враховувала реальні потреби.
Формування ветеранської політики — це спільна справа держави, бізнесу й суспільства. Нові правила не повинні нав’язуватися зверху, вони мають створюватися разом із тими, кого стосуються. Лише тоді вони стануть ефективними, а мільйони ветеранів отримають гідні умови для повернення у цивільне життя.
